<<
>>

Інфузійна терапія

АЛГОРИТМ 1. ВИЗНАЧЕННЯ ГРУП КРОВІ ЗА ДОПОМОГОЮ СТАНДАРТНИХ СИРОВАТОК

Підготувати Виконати дії Примітки
Стандартні ізогемаглютинувальні сироватки груп

0(I),A(II),B(IID

двох різних серій і AB(IV).

Марковані план­шети. Ізотонічний розчин хлориду натрію.

Голки, піпетки. Скляні палички, рукавички, 96 % етиловий спирт, кульки. Склограф

1. Написати на планшеті ПІБ пацієнта.

2. Під відповідними позначеннями групи крові нанести по 0,1 мл сироватки I, II, ПІ груп двох серій.

3. Узяти кров з пальця або вени і помістити у вічко досліджувана кров».

4. Послідовно перенести, кожного разу міняючи скляну паличку, кров у вічка поряд з краплею сироватки (кількість крові в 10 разів менша), змішати, засікти час.

5. Після змішування планшет періодично похитувати.

6. На 3-й хвилині в ті краплі, де відбулась реакція аглютинації, додати по одній краплі ізотонічного розчину хлориду натрію для виключення помилкової аглютинації.

7. Через 5 хв оцінити результат

Сироватки зберігають у холодильнику за температури 4—8 °С.

Титр сироватки не нижче 1:32. Реакцію проводять у приміщенні з хорошим освітленням за температури 15—25 °С

АЛГОРИТМ 2. ВИЗНАЧЕННЯ ГРУП КРОВІ ЗА ДОПОМОГОЮ ЦОЛІКЛОНОВ АНТИ-А І АНТИ-В

Підготувати Виконати дії Примітки
Цоліклони анти-А і анти-В.

Планшет з маркуванням. Досліджувану кров. Скляні палички

1. Нанести на планшет по одній крап­лі (0,1 мл) цоліклонів анти-А і анти-В під відповідними написами.

2. Узяти кров з пальця або вени.

3. Поряд із краплями антитіл нанести по одній маленькій краплі (0,01 мл) досліджуваної крові.

4. Змішати різними скляними палич­ками.

5. Провести визначення через 2—3 хв.

СХЕМА ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Наявність аглютинації Група

при реакції з цоліклоном крові

анти-А анти-В

- - 0 (1)

+ - A (II)

- + В(ІП)

+ + АВ (IV)

Реакцію проводити при хорошому освітленні. Температура повітря 15—25 °С.

АЛГОРИТМ 3. ВІЗУАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИДАТНОСТІ КРОВІ ДО ПЕРЕЛИВАННЯ

Підго­

тувати

Виконати дії Примітки
Фла­кон 3 кров’ю 1. Перевірити правиль­ність паспортизації.

2. Перевірити термін придатності крові.

3. Перевірити герме­тичність упаковки.

4. Переконатись, що кров розділена на три шари.

Наявність етикетки з номером і датою заготовки; позначен­ня на ній групи і резус-належносгі, найменування консер­ванту, прізвища і ініціалів донора, найменування установи заготівника, підпис лікаря.

21 день і до 35 діб при вживанні нових консервантів.

Недопустимі щонайменші порушення її цілості.

Внизу — червоні еритроцити, вище — вузька сіра смужка лейкоцитів і тромбоцитів, над ними — жовта прозора плаз­ма.

Якщо при макроскопічній оцінці хоч б одна з представ­лених вимог не виконана, таку кров переливати не можна

АЛГОРИТМ 4. ВИЗНАЧЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ СУМІСНОСТІ ЗА СИСТЕМОЮ АВО

Підготувати Виконати дії Примітки
Сироватку реципієнта. Флакон з донорською кров’ю.

Чашку Петрі. Скляні палич­ки.

Ємкість з 3 % хлораміном

1. Підписати і знежирити чашку Петрі.

2. На чашку Петрі нанести велику краплю сироватки реципієнта (0,1) мл.

3. На другу половину капнути кров із флакона.

4. Перенести кров донора за допомогою скляної палички до краплі сироватки реципієнта і змішати.

5. Коливати чашку протягом 3 хв.

6. Оцінити результат

Пишуть прізвище і донора і реци­пієнта.

За допомогою стерильної голки Дюфо з мандреном кров донора із флакона капають на половину чашки Петрі

АЛГОРИТМ 5. ПРОВЕДЕННЯ ПРОБИ НА РЕЗУС-СУМІСНІСТЬ

Підготу­

вати

Виконати дії Примітки
Еритроци­ти донора. Пробірки. Термометр. 10 % розчин желатину Сироватку реципієнта. Водяну баню.

Лупу

(мікроскоп).

Ізотонічний

розчин

хлориду

натрію

1. На дно пробірки помістити краплю еритроцитів донора.

2. Додати 2 краплі підігрітого 10 % розчину желатину.

3. Додати 2 краплі сироватки реципієнта.

4. Вміст пробірки перемішати.

5. Помістити пробірку у водяну баню при температурі

46—48 °С на 10 хв.

6. Після цього в пробірку долити 6—8 мл ізотонічного розчину хлориду натрію і перемішати.

7. Оцінити результат

Еритроцити донора заздалегідь відмивають десятиразовим об’ємом ізотонічного розчину хлориду натрію.

10 % розчин желатину підігрівають до розрід­ження.

Сироватку реципієнта отримують шляхом відстоювання або центрифугування в пробірці 5 мл крові, узятої з вени.

Перемішують, перевертаючи пробірку 1—2 рази.

Наявність аглютинації свідчить про несуміс­ність крові донора і реципієнта. Якщо вміст пробірки залишається рівномірно забарвленим, кров сумісна. Для більшої надійності необхідно контролювати результат під мікроскопом або лупою з двократним збільшенням


АЛГОРИТМ 6. ПРОВЕДЕННЯ БІОЛОГІЧНОЇ ПРОБИ НА МУЛЯЖІ

Підготувати Виконати дії Примітки
Крапельниці.

Муляж.

Стерильні куль­ки, серветки. Спирт 96 %. Венозний джгут. Флакони крові. Лотки

1. Зробити венопункцію.

2. Перелити в/в струминно 20—

25 мл крові і перекрити крапель­ницю на 5 хв.

3. За відсутності клінічних проявів реакції знову ввести 20—25 мл крові і протягом 5 хв спостерігати за хворим.

4. Маніпуляцію провести тричі.

5. Оцінити результат

Протягом 5 хв спостерігати за хворим: пульс, дихання, колір обличчя. Відсутність реакції у хворого після трикратної проби є ознакою суміс­ності. У разі несумісності під час біологічної проби з’являються біль у поперековій ділянці, тахікардія, за­дишка, гіперемія обличчя, озноб, жар, біль у грудях і животі. Гемотрансфузію не проводять!

АЛГОРИТМ 7. НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ ГЕМОТРАНСУФУЗІЙНОМУ ШОКУ

Етіологія

Переливання несумісної за групою і Rh-фактором крові.

Клінічні ознаки

1. Біль і ломота в попереку.

2. Біль за грудниною, задишка або утруднене дихання.

3. Почастішання пульсу і зниження AT.

4. Порушення свідомості.

Невідкладна допомога

1. Припинити переливання, вимкнувши систему, голку з вени не виймати.

2. Повідомити лікаря.

3. Заповнити нову систему ізотонічним розчином хлориду натрію, від’єднати систему з кров’ю, під’єднати систему з ізотонічним розчином хлориду натрію.

4. За призначенням лікаря:

- серцево-судинні препарати, спазмолітики, антигістамінні препарати, кортикостероїди, інгаляція зволоженим киснем;

- реополіглюкін, гемодез, 5 % розчин соди, ізотонічний розчин хлориду натрію;

- сечогінні: фуросемид, манітол, провести форсований діурез.

АЛГОРИТМ 8. НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ ПІРОГЕННІЙ РЕАКЦІЇ

Етіологія

Уведення пацієнтові разом з кров’ю пірогенних компонентів у результаті порушення пра­вил асептики або зберігання крові.

Клінічні ознаки

1. Слабкість.

2. Стрімке підвищення температури до 39—40 °С.

Невідкладна допомога

1. Повідомити лікаря.

2. Пункція вени, за призначенням лікаря симптоматичне лікування:

— жарознижувальні препарати;

— антигістамінні препарати;

— серцево-судинн препарати;

— інгаляція зволоженим киснем;

— у разі необхідності введення антибіотиків.

Профілактика

Суворе дотримання правил асептики при переливанні. Суворий контроль придатності крові до переливання. Суворий контроль за зберіганням крові та її препаратів.

АЛГОРИТМ 9. НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ ЦИТРАТНОМУ ШОКУ

Етіологія

Переливання великих доз консервованої цитратної крові, яка зв’язує в кровоносному руслі вільний кальцій, спричинюючи гіпокальціємію.

Клінічні ознаки

1. Металевий присмак у роті.

2. Судомні скорочення спочатку м’язів язика та губ, потім м’язів усього тіла.

3. Спочатку тахікардія, потім брадикардія, асистолія.

Невідкладна допомога

1. Повідомити лікаря.

2. За призначенням лікаря симптоматичне лікування:

• протисудомні препарати;

• уведення іо % хлориду кальцію вів краплинно;

• гормональні препарати.

Профілактика

Переливання консервованої крові зі швидкістю 40—60 крапель/хв.

Уведення 10 мл 10 % хлориду кальцію на кожних 500 мл перелитої консервованої крові.

АЛГОРИТМ 10. ПЕРЕДТРАНСФУЗІЙНИЙ ЕПІКРИЗ

(показання до переливання крові, еритроцитної маси, плазми, кровозамінників)

ПІБ хворого Ns історії хвороби Вид уведеної рідини
3 метою поповнення ОЦК, ОЦП, дезінтоксикації, реології, парентерального харчування (підкреслити!)
показано введення у кількості
Лікар (підпис)

ПРОТОКОЛ ТРАНСФУЗІЇ

Після визначення груп крові хворого і донора, групової і резус-сумісності, трикратної біоло­гічної проби в/в краплинно введено_____________________________________ мл (вказати середовище).

Ускладнень і реакцій після переливання (лист реєстрації трансфузійних рідин).

Лікар: (підпис).

Лист спостереження за хворими у післятрансфузійний період

Період/час Т AT Кількість сечі Колір сечі
До переливання
Через 2 год
Через 4 год
Через 6 год
Через 8 год
Наступного дня

Медсестра (підпис)

введено__ мл

ПОСТРАНСФУЗІЙНИЙ ЕПІКРИЗ НА НАСТУПНИЙ ДЕНЬ Від

Реакція і ускладнення

Зроблено аналізи сечі і крові

Лікар (підпис)

ПАСПОРТ ФЛАКОНА

Назва препарату Кількість МЛ
№ флакона Група крові
Резус
Донор Дата заготовлення

АЛГОРИТМ 11. ЕТІОЛОГІЯ ТА КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АНАФІЛАКТИЧНОМУ ШОКУ

Етіологія

1. Білкові препарати: сироватки, вакцини, анатоксин, екстракти з органів, отрути комах і тварин, ферменти.

2. Лікарські препарати: пеніцилін, стрептоміцин, антибіотики, сульфаніламідні препа­рати, місцеві анестетики, ацетилсаліцилова кислота.

Доза не має значення.

Клінічна картина

1. Блискавична форма (1—2 хв).

Стрімкий розвиток від початку проявів до зупинення серця: різка блідість або ціаноз, роз­ширені зіниці, відсутність периферійної гемодинаміки, атональне дихання або «гробове мовчання» легень і клінічна смерть.

2. Тяжка форма (5—7 хв).

З’являються передвісники у вигляді нездужання, слабкості, браку повітря, свербіння шкіри, висипки. Хворі неспокійні, збуджені. Тотальна кропив’янка, набряклість обличчя, шиї, гор­тані (набряк Квінке), палаюча гіперемія. Можливі блювання, переймистий біль у животі, діарея, мимовільні сечовипускання і дефекація. AT — 60/30 мм рт. ст., пульс — до 120—140 за 1 хв. Потім AT не визначається, настає знепритомнення і клінічна смерть.

3. Середньої тяжкості (до 30 хв).

Ті самі симптоми, але менш інтенсивно виражені, від початку до клінічної смерті проходить більше 1 год.

4. Тяжка анафілактична реакція — синдром Лаєлла.

Реакція сповільненого типу. Ураження шкіри і слизових оболонок: обширна плямисто-папульозна висипка з пухирями різного діаметра, наповненими серозним вмістом. Дуже бо­лючі.

5. Легка алергійна реакція.

Незначні клінічні прояви.

Клінічний перебіг Типовий варіант.

Гемодинамічний варіант.

Асфіксичний варіант.

Церебральний варіант — марення, галюцинації.

Абдомінальний варіант.

Невідкладна допомога при анафілактичному шоку

1. Покласти хворого, повернувши голову вбік, висунути його нижню щелепу вперед, щоб запобігти западанню язика і асфіксії (якщо у хворого є зубні протези — вийняти їх).

2. Вище місця введення медикаменту, що спричинив шок, накласти джгут (якщо мож­ливо).

3. У місце введення медикаменту ввести п/ш розчин адреналіну — 1:1000 по 0,5 мл з двох боків — і обкласти льодом.

4. Одночасно і дуже швидко ввести в/в 0,5 мл 1:1000 розчину адреналіну, 2 мл кордіамі­ну, 2 мл кофеїну, 60 мг (2 мл) преднізолону.

5. Увести в/в антигістамінні препарати — 1 % розчин димедролу, 2,4 % розчин піпольфену або 2 % розчин супрастину (по 1 мл).

6. За наявності бронхоспазму (задухи), лівошлуночкової недостатності ввести в/в 0,05 % розчин строфантину (1 мл), 2,4 % розчин еуфіліну і 40 % розчин глюкози (по 10 мл).

7. Ін’єкції адреналіну і кордіаміну проводити через кожні 10—15 хв до підвищення AT.

8. Постійно через носовий катетер подавати зволожений кисень.

9. Через 20 хвилин ослабити, а потім зняти джгут.

За відсутності серцевої діяльності і самостійного дихання у хворого інший мед­працівник робить закритий масаж серця і штучну вентиляцію легень методом «з рота в рот».

Аптечка швидкої допомоги при анафілактичному шоку

1. Розчин гідрокортизону 250 мг — 1 флакон.

2. Розчин преднізолону 1 мл (ЗО мг) — 3 ампули.

3. Розчин адреналіну 1:1000 1 мл — 10 ампул.

4. Розчин кофеїну 20 % 1 мл — 10 ампул.

5. Розчин строфантину 0,05 % 1 мл — 5 ампул.

6. Розчин кордіаміну 2 мл — 10 ампул.

7. Розчин еуфіліну 2,4 % 10 мл — 10 ампул.

8. Розчин глюкози 40 % 20 мл — 10 ампул.

9. Розчин димедролу 1 % 1 мл — 10 ампул.

10. Розчин піпольфену 2,4 % 1 мл — 5 ампул.

11. Розчин супрастину 2 % 1 мл — 5 ампул.

12. Розчин хлориду кальцію 10 % 10 мл — 10 ампул.

13. Система для проведення інтенсивної терапії (одноразового використання).

14. Киснева подушка, носовий катетер.

15. Джгут, повітровід, портативний апарат для штучної вентиляції легень, дефібрилятор, роторозширювач, язикотримач.

Задать вопрос врачу онлайн
<< | >>
Источник: Усенко О.Ю., Білоус Г.В., Путинцева Г.Й.. Хірургія. 2010 {original}

Еще по теме Інфузійна терапія:

  1. ІНФУЗІЙНО-ТРАНСФУЗІЙНА ТЕРАПІЯ
  2. ІНФУЗІЙНА ТЕРАПІЯ
  3. Патогенетична (симптоматична) терапія
  4. Специфічна антидотна терапія
  5. Інтенсивна терапія печінкової недостатності
  6. Ковальчук Л.Я. та ін.. Анестезіологія, реанімація та інтенсивна терапія невідкладних станів, 2003
  7. ГЛАВА 16. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ МЕДИКАМЕНТОЗНИХ ОТРУЄНЬ
  8. Тести та задачі для самоконтролю
  9. Загальне лікування
  10. Опіки. Обмороження. Електротравма
  11. Порушення обміну води, принципи інтенсивної терапії
  12. Тромбофлебіт глибоких вен
  13. Лімфосаркома
  14. Лімфогранульоматоз (хвороба Годжкіна)
  15. ТОНЗИАОГЕННИЙ МЕДІАСТИНІТ
  16. ВНУТРІШНЬОМИГДАЛИКОВИЙ (ІНТРАТОНЗИЛЯРНИЙ) АБСЦЕС
  17. Вимірювання центрального венозного тиску