<<
>>

Травматичний шок

Теорії розвитку:

1. Нервово-рефлекторна: потік нервових імпульсів, що надходить із зони ушкод­ження, сприяє надмірному подразненню ЦНС і її виснаженню з розвитком охоронного режиму і ланцюга рефлекторних процесів, що зумовлюють зміни параметрів серцево-судинної і дихальної систем.

2. Теорія крово- і плазмовтрати: основна роль у розвитку шоку відводиться зни­женню ОЦК в результаті кровотеч і крововиливів.

3. Токсична: згідно з цією теорією тяжкі зміни пояснюються отруєнням продук­тами розпаду ушкоджених тканин; це призводить до розширення капілярів і збільшення їх проникності, що спричинює зниження ОЦК.

4. Судинорухова: травма спричинює рефлекторний параліч периферійних судин, що призводить до прогресуючого зниження артеріального тиску і скупчення крові у венозній системі.

5. Ендокринна: шок розглядається як III стадія загального синдрому адаптації, що виникає в результаті виснаження передньої частини гіпофіза і кори над­ниркових залоз.

6. Теорія акапнії: розвиток шоку пов’язаний зі зменшенням вуглекислоти в крові через гіпервентиляцію легень при болю.

Жодна із запропонованих теорій не пояснює повністю розвиток шоку, оскільки

за своєю природою він є поліетіологічним. Тому до основних чинників, що мають

значення в розвитку шоку, належать:

• больова імпульсація;

• крововтрата;

• токсемія;

• переохолодження.

Існує 2 фази перебігу шоку.

I. Еректильна. Дуже коротка. Шкіра і видимі слизові оболонки бліді, пульс час­тий, хворий збуджений, що виражається в гучних незв’язних криках і невмотивованих рухах. М.І. Пирогов дав класичний опис цієї фази: «Якщо сильний крик і стогін чути від пораненого, риси якого змінилися, обличчя видовжи­лося і судомно викривилося, стало блідим, посинілим і розпухлим від крику, якщо у нього пульс напружений і швидкий, дихання коротке і часте, то яким би не було його ушкодження, треба поспішати з допомогою».

II. Торпідна. Супроводжується загальною загальмованістю, зниженням реакції на подразники, млявістю, апатією, зниженням рефлексів, пригніченням функції ЦНС при збереженні свідомості. Спостерігаються блідість, частий і слабкий пульс, зниження тиску, глухість сердечних тонів, оліго- і анурія. МЛ. Пирогов писав так: «З відірваною рукою або ногою лежить такий закляклий на перев’язувальному пункті нерухомо; він не кричить і не волає, не скаржиться, обличчя бліде, як у трупа; погляд нерухомий і звернений вдалину, пульс, як нитка, ледве помітний під пальцем і з частими проміжками. На питання закляклий або зовсім не від­повідає, або тільки ледве чутним шепотом, дихання теж ледве помітне. Рана і шкіра майже зовсім нечутливі; але якщо великий нерв, що звисає з рани, буде чимось подразнений, то хворий одним легким скороченням лицьових м’язів ви­являє ознаку відчуття. Інколи цей стан проходить через декілька годин завдяки збуджуючим засобам, інколи ж він продовжується до самої смерті.»

Перша допомога

— спинення кровотечі;

— адекватна вентиляція легень;

— адекватне знеболення;

— уведення плазмозамінних розчинів;

— накладення асептичної пов’язки на зони ушкодження;

— іммобілізація місць переломів;

— щадне транспортування.

<< | >>
Источник: Усенко О.Ю., Білоус Г.В., Путинцева Г.Й.. Хірургія. 2010

Еще по теме Травматичний шок:

  1. Травматичний та геморагічний шоки
  2. Шок
  3. Шок
  4. Шок
  5. ШОК
  6. Шок
  7. Шок
  8. Геморагічний шок
  9. Шок
  10. Шок