<<
>>

ЗМЕРТВІННЯ

Мета:

• знати види змертвінь, клінічні ознаки сухої і вологої гангрени; розрізняти про­лежні, виразки, знати їх клінічні ознаки і методи лікування (мал. 45); навчитись профілактичних заходів для попередження і лікування пролеж­нів.

Змертвінням, або некрозом, називається місцева загибель тканин, органів і клітин в живому організмі. Причинами такого змертвіння є:

- безпосереднє руйнування травмівним агентом;

- розлад кровообігу і порушення трофіки.

Руйнування може бути спричинене таким шляхом:

• механічним;

• термічним;

• хімічним;

• електричним;

• токсичним;

• променевим.

1. Дія на тканини температури вищої за 45—60 °С і нижчої за -8 °С спричинює загибель клітин або навіть органів.

2. Міцні кислоти руйнують клітини, коагулюють білок, унаслідок чого утворюєть­ся сухий коагуляційний некроз.

3. Міцні луги проникають у тканини глибоко, омилюють жири і розчиняють біл­ки, утворюється колікваційний некроз.

4. Токсини мікробів також можуть призводити до некрозу тканин (анаеробна гангрена, гангренозний апендицит тощо).

Розлади кровообігу, які спричинюють некроз, можуть бути зумовлені такими причинами:

- декомпенсація серцевої діяльності;

- тривалий спазм або облітерація судини;

- здавлення або поранення судини;

- тромбоз магістральної судини.

Окрім цього причиною порушення кровообігу можуть бути: анемія, авітаміноз, холод, голод, порушення обміну речовин, інтоксикація на тлі хронічної або гострої інфекції тощо.

Усі чинники, що спричинюють утворення некрозу, можна розділити на зов­нішні — екзогенні — і внутрішні — ендогенні. Наприклад.

Зовнішні: гостра травма, тривале стиснення джгутом, здавлення петлі кишки, дія хімічних і фізичних чинників.

Внутрішні: тромбоз або тромбоемболія судини, порушення іннервації (травми спинного мозку — пролежні).

Різновид некрозу — гангрена. Гангреною називається некроз, який настав у результаті порушення прохідності крупних судин. Гангрена буває сухою і воло­гою.

Суха гангрена розвивається, якщо просвіт судини (артеріальної) стає непро­хідним поступово, повільно— за умови відсутності інфікування тканини. Пос­тупово тканини ущільнюються, висушуються, зморщуються— «муміфікуються». З’являється темно-коричневе забарвлення, аж до чорного, яке виникає внаслідок розкладу гемоглобіну. Довкола некрозу утворюється чітка демаркаційна лінія

Мал. 45. Структурна схема теми «Змертвіння»

(вал), що відмежовує ділянку ураження від здорових тканин. Загальний стан хво­рого не змінюється, оскільки токсинів усмоктується мало. Невеликі ділянки сухої гангрени можуть відторгатися самі з подальшим загоєнням.

Якщо ж приєднується мікробна флора, то процес перебігає по-іншому — утво­рюється волога гангрена. Однак в огрядних людей за наявності інфекції волога ган­грена може утворюватись і одразу; це може бути також у хворих на цукровий діабет, при варикозному розширенні вен (порушений відтік крові, тканини пастозні).

Щоб волога гангрена розвинулась одразу, необхідні швидке закриття судини, розлад венозного відтоку і приєднання інфекції. При цьому чіткого демаркаційно­го валу немає, шкірні покриви сіруваті, синюшні, утворюються пухирі з кров’яним (геморагічним) вмістом і смердючим запахом. Тканини не встигають висихати, оскільки кровообіг порушився, раптово розвивається гнильна інфекція, продукти розпаду всмоктуються, наростає інтоксикація, загальний стан хворих погіршуєть­ся, розвивається сепсис. Спостерігаються сильний біль в ураженій ділянці, висока температура тіла, сухий язик, низький AT, м’який пульс, млявість.

Лікування сухих некрозів

Місцеве: профілактика розвитку інфекції і висушування тканин. Шкіру довко­ла некрозу обробляють антисептиками і накладають пов’язку з етиловим спиртом, борною кислотою або хлоргексидином. Після утворення чіткої демаркаційної лінії (зазвичай через 2—3 тижні) проводять некректомію в межах здорових тканин.

Загальне: для запобігання інфекційним ускладненням проводять курс антибіотикотерапії, а також комплекс заходів, спрямованих на поліпшення кровообігу в ураженому органі.

Лікування вологих некрозів

Місцеве: на ранній стадії вживають всіх можливих заходів для того, щоб пе­ревести вологий некроз у сухий. Для цього промивають рани антисептиками (пе­роксид водню), розтинають кишені, набряки, накладають дренувальні пов’язки з розчинами антисептиків з обов’язковою іммобілізацією ураженої кінцівки.

Загальне: потужна антибактеріальна та дезінтоксикацийна терапія.

Якщо протягом 1—2 діб результату немає, проводиться радикальне видален­ня некротизованої частини органа в межах здорової тканини (висока ампутація).

Задать вопрос врачу онлайн
<< | >>
Источник: Усенко О.Ю., Білоус Г.В., Путинцева Г.Й.. Хірургія. 2010 {original}

Еще по теме ЗМЕРТВІННЯ:

  1. Виразки
  2. Визер В.А.. Лекции по терапии, 2011
  3. АЛЛЕРГИЧЕСКИЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ ЛЕГКИХ
  4. ЭКЗОГЕННЫЕ АЛЛЕРГИЧЕСКИЕ АЛЬВЕОЛИТЫ
  5. ЛЕЧЕНИЕ
  6. ХРОНИЧЕСКАЯ ЭОЗИНОФИЛЬНАЯ ПНЕВМОНИЯ
  7. ЛЕГОЧНЫЕ ЭОЗИНОФИЛИИ С АСТМАТИЧЕСКИМ СИНДРОМОМ
  8. ЛИТЕРАТУРА
  9. БРОНХОЭКТАТИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ
  10. КЛАССИФИКАЦИЯ БРОНХОЭКТАЗОВ