<<
>>

РОЗВИТОК ВАЛЕОЛОГІЇ В УКРАЇНІ. АНТРОПОКОСМІЗМ М. ХОЛОДНОГО

Валеологія народжується сьогодні, викликана чистими ідеями й найсвітлішими сподіваннями, однак, як колись генетику та кібернетику, її іноді супроводжують недовіра, цинізм, шарлатанство, невігластво, дилетантство.
Та все ж ця наука постає і розвивається. В Україні наукову школу валеології очолюють професори Г. Апанасенко, Л. Попова (м.Київ), М. Гончаренко (м. Харків), доц. В. Кулінченко (м. Київ), які наприкінці 2000 року підготували до друку нову роботу "Наука Здоров'я. Етюди валеології" під загальною редакцією професора В. Гоча - академіка АМН РФ. У праці висвітлено основні напрями валеології як науки: становлення, основи валеології та валеоетики, аспекти керування здоров'ям людини й становлення її соціальності, міждисциплінарних пошуків. Розглядаються перспективи розвитку валеологічної науки у зв'язку з розвитком її методології - теорії причинності й технологи здоров'я. Пропонуються конкретні заходи з розвитку ва-леологічної освіти й виховання. Активно працюють над розвитком нової науки професор Н. Одрехівський (м. Дрогобич), Л. Омельчук (м. Харків), В. Курдюкова (м. Севастополь), О. Мінцер (м. Київ) та ін.

Так, одну з розробок професора, доктора біологічних наук М. Гончаренко присвячено темі "Валео-логічні аспекти сучасних уявлень про структурну організацію людини". Автор констатує, що зміни сучасного світу вимагають нового підходу людини до самої себе. Цьому може сприяти валеологічна наука з новою науковою парадигмою побудови світу в її основі: "Зближення уявлень щодо матеріального та ідеального дало змогу науково обгрунтувати матеріальність думки, довести її хвильову природу. В рамках цих уявлень стає необхідним введення нового бачення структурної організації самої людини, котра дозволяє об'єднати її духовну, психічну та фізичну складові й здійснити, таким чином, холістичний підхід до її вивчення, до розуміння механізмів функціонування та взаємодії її свідомості, душі й тіла як єдиного цілого. Цей підхід найбільш аргументовано висвітлено в концепції валеологічної освіти, котра розглядає людину в єдності з навколишнім світом".

Тобто, на думку українського науковця, всі галузі знань про людину повинні перебудувати свою наукову та практичну роботу, виходячи з нового уявлення про структурну організацію людини. Слід сказати, що вміння угледіти цілісність природи та відчути себе її часткою дане не кожному. Це - особливий дар, і дуже важливо, що українські валеологи наділені ним.

Цей дар узагалі властивий багатьом українським ученим. Взяти хоча б відомого ботаніка та мікробіолога М. Холодного (1882-1953). Його ідеал - мислячий натураліст, головна заповідь якого - "не бути пасивним спостерігачем, а підтримувати в собі невгасимий вогонь живої діяльності думки, що вміло ставить природі запитання й наполегливо добивається ясної та однозначної відповіді на них".

Спостереження, експерименти, навіть звичайне навчання - в усьому прагнув М. Холодний до гранично широких узагальнень. У його свідомості "поступово вимальовувалась все чіткіша картина світу, космосу в усій його багатоманітності, в усій його загадковості. Водночас росла віра в силу людського розуму, в його здатність розгадати всі таємниці природи, висвітлити все те, що поки що криється в темряві".

Натураліст, усією сутністю своєю повернений до живого світу, М.
Холодний противився погордливій відірваності людини від космосу, штучній її піднесеності над усією живою та неживою природою. Бо така настанова, можливо, підіймаючи людство у сфері думки на небувалу висоту, в реальній же практиці провокує на байдуже й нерідко невміле втручання людини, "господаря світу", у свої "володіння".

У брошурі "Думки натураліста про природу й людину" вчений проголошує справжню анафему "антропоцентризмові", називає його "основним гріхом людської думки", що прирікає на незнання, безсилля, сліпоту. М. Холодний спирається у своїх висновках на об'єктивні наукові дані, що включають людину в єдину еволюцію (коеволюцію) природи та космосу.

Наукове мислення потроху накреслює в уяві вченого контури нового світогляду - антропокосмізму. Цей світогляд свідчить про внутрішній, іманентний зв'язок людини з життям природи, плекає в кожній особистості "космічне почуття": почуття живого єднання зі Всесвітом і з усім людством як найважливішим носієм космічного життя на планеті, почуття відповідальності за всіх і за все. Антропокосмізм передбачає реальну основу людської активності та творчості, оскільки, будучи частиною природи, людство діє в ній як потужний ендогенний чинник, а такий вплив сильніший та глибший за будь-який вид зовнішніх впливів.

І якщо для М. Федорова, В. Соловйова, П. Тейяра де Шардена та інших космістів зміст і завдання еволюції - у перемозі над часом, у досягненні особистого безсмертя, у відновленні всіх, хто коли-небудь жив, то для М. Холодного, натураліста й природопоклонника, особисте безсмертя - дрібниця, егоїстичне прикриття. Немає й не може бути у людства нічого індивідуально-вічного, бо нічого індивідуально-вічного немає у природі. В^антропокосмічному людстві торжествує безсмертя людського роду й та відносна, а тому, за висловом Є. Баратинського, "беззмістовна вічність", яка тільки й існує в природі, що живить себе мільйонами унікальних життів.

Повертаючись до сьогоднішніх проблем валеології, слід зазначити, що, починаючи з 1998 року, на базі Севастопольського валеологічного центру проводяться щорічні Міжнародні науково-практичні конференції "Питання валеології та еніовалвології", які є важливим моментом інституціоналізації наукових знань з питань розвитку валеології. Доповіді, представлені на конференціях, свідчать про великі перспективи валеологічної науки в Україні та країнах близького зарубіжжя. Саме на III конференції, яка відбулась у вересні 2000 року, валеологію визнано самостійним науковим напрямом, рекомендовано запровадити професію "валеолог" у соціальне життя суспільства. У рішенні конференції визнано за доцільне і необхідне для зміцнення здоров'я населення розпочати підготовку фахівців з валеології, включити спеціальність "валеолог" у класифікатор спеціальностей вищих навчальних закладів України і ввести викладання її як базового курсу в навчальні заклади всіх рівнів акредитації.

ВИСНОВКИ

1. Кінець XX століття ознаменувався становленням нової науки валеології - науки про здоров'я людини. Засновником валеології є російський учений І. Брехман, що з 1980 року проводить у життя ідею, що саме здоров'я людей повинно стати візитною карткою соціально-економічної зрілості, культури та благоустрою держави.

2. Валеологія - це наука про здорових людей та тих, хто перебуває у перехідному стані між здоров'ям і хворобою, вона націлена на формування, збереження та зміцнення здоров'я людини з використанням усіх і, в першу чергу, природних чинників.

3. Валеологія є новою інтегративною наукою, що формується на межі екології, гігієни, біології, медицини, психологи, філософії та інших наук.

4. Валеологія не є альтернативою клінічній медицині, не є доповненням до гігієни, санології чи профілактичної медицини. Це самостійний науковий напрям, який має свої мету (формування, збереження й зміцнення здоров'я, розширення резервних можливостей організму), об'єкт досліджень (здорова людина і людина у перехідному стані між здоров'ям і хворобою), предмет (спосіб життя, що забезпечує оптимальне існування, онтогенез і діяльність людини), концептуальну основу (збільшення потенціалу здоров'я за рахунок формування його резервів на основі способу життя, вибраного свідомо, найбільш адекватного індивідуальній конституції організму людини), методологічні засади.

5. Валеологія не може й не повинна підміняти санологію, гігієну чи практичну медицину, так само як і кожна з них не в змозі вирішити питання валеології. Можлива й доцільна лише їхня спільна діяльність у вирішенні проблем, що стосуються збереження і зміцнення здоров'я людини.

6. Як навчальна дисципліна валеологія є пропедевтичним (вступним) курсом, призначеним, за визначенням В. Колбанова, формувати філософське та природничо-наукове розуміння проблем людського здоров'я, створення методологічних основ вибору методів та засобів діяльності з охорони здоров'я. Фундаментом валеології є знання фізіології людини, вміння знаходити причинно-наслідкові зв'язки й якісно-кількісні характеристики здоров'я при аналізі взаємодії організму із зовнішнім середовищем.

7. Валеологія — наука не тільки про здоров'я здорових. Формування здоров'я необхідне людям, які мають хронічні хвороби й аномалії розвитку, інвалідам. Подальше удосконалення критеріїв індивідуального здоров'я дозволить визначати кількісну оцінку здоров'я незалежно від нозологічних характеристик. Нозологія, у свою чергу, була, залишається й збережеться як самостійна галузь практичної медицини.

8. Як складова частина освітньої програми підготовки висококваліфікованих фахівців, в тому числі фахівців харчової промисловості, відповідальних за збереження та зміцнення здоров'я людини, теоретичний матеріал курсу валеології дає змогу скласти цілісне уявлення про феномен людського здоров'я й сутність здорового способу життя, про функціональні стани, що забезпечують високу працездатність, про шляхи досягнення активного творчого довголіття. На цій основі будується матеріал практичних занять з валеологїі з урахуванням конституційних та інших особливостей індивіда. З цих самих позицій вивчаються окремі принципи оздоровлення та підтримання здоров'я на належному рівні (рухова активність, загартовування, раціональне харчування, режими праці та відпочинку, врахування біоритмів тощо як критеріїв якості здоров'я).
<< | >>
Источник: Гулий І.С., Сімахіна Г.О., Українець А.І.. Основи валеології. 2003

Еще по теме РОЗВИТОК ВАЛЕОЛОГІЇ В УКРАЇНІ. АНТРОПОКОСМІЗМ М. ХОЛОДНОГО:

  1. Розвиток дитячої психології в Україні у ХІХ–ХХ ст.
  2. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ВАЛЕОЛОГІЇ
  3. Внесок в розвиток валеології українських вчених
  4. Реферат. Внесок в розвиток валеології українських вчених, 2009
  5. Методологічні основи валеології. Об'єкти валеології, задачі,напрямки розвитку.
  6. О купанье в холодной воде
  7. Передісторія дитячої психології в Україні
  8. Розвиток психіки і розвиток особистості
  9. Литаргус, то есть холодный сарсам, в переводе - потеря памяти
  10. Современность: немного статистики в холодной воде
  11. Предмет валеології
  12. Об'єкт валеології
  13. Біологічна промисловість. Визначення, завдання, стан в Україні.
  14. Організація хірургічної допомоги в Україні
  15. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ ЯК ОСНОВНА КАТЕГОРІЯ ВАЛЕОЛОГІЇ
  16. Дитяча психологія в Україні