<<
>>

Інструкція про заходи щодо боротьби зі сказом тварин


ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 2 від 19.01.94 р.

ІНСТРУКЦІЯ

про заходи щодо боротьби зі сказом тварин

1. Загальні положення. Сказ — особливо небезпечне вірусне захво­рювання всіх теплокровних тварин і людини.

Характеризується гострим перебігом, ураженням нервової системи і закінчується летально. Основним джерелом інфекції є хворі на сказ дикі тварини, в основному лисиці. Особ­ливістю сказу природного типу є формування зон стійкого неблагополуччя. Такі зони розміщені, як правило, у місцевостях з підвищеною щільніс­тю поселення лисиць. Враховуючи природне поширення сказу тварин, заходи боротьби з ним здійснюються комплексно органами державної ве­теринарної медицини, охорони здоров’я, житлово-комунального і лісового господарства, товариствами мисливців під керівництвом надзвичайних протиепізоотичних комісій та органів державної влади на місцях.

2. Заходи щодо профілактики сказу. 2.1. З метою своєчасного вияв­лення і недопущення захворювання тварин на сказ органи лісового госпо­дарства, охорони природи, мисливського господарства і заповідників зо­бов’язані: систематично обстежувати угіддя, де мешкають дикі тварини, і при виявленні їх трупів або вбитих з підозрілою поведінкою звірів (відсу­тність боязливості, неспровоковане нападання на людей чи тварин) негай­но повідомляти працівників державної служби ветеринарної медицини і надсилати матеріал у ветеринарну лабораторію для дослідження на сказ; проводити щорічно в листопаді-січні одночасно на великих територіях за­ходи щодо підтримання оптимальних розмірів популяції лисиць, у яких перед періодом їх розмноження (березень-квітень) щільність популяції не повинна перевищувати 0,5—1 гол. на 1000 га угідь; проводити боротьбу з бродячими собаками та котами в мисливських угіддях, включаючи зелені зони навколо міст; не допускати до полювання не вакцинованих проти сказу собак, про що у мисливців повинні бути відповідні документи. 2.2. Власники тварин, керівники господарств незалежно від форм власності та спеціалісти ветеринарної медицини зобов’язані: дотримуватись діючих правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Украї­ни, затверджених Держжитлокомунгоспом, Міністерством сільського го­сподарства і продовольства та Міністерством охорони здоров’я України 18 червня 1980 року; доставляти собак, а за необхідності і котів у строки, встановлені органами державної влади, в установи ветеринарної медици­ни для клінічного огляду і профілактичного щеплення проти сказу. Всі собаки, а в зонах постійного неблагополуччя за рішенням органів держав­ної ветеринарної медицини і коти, підлягають обов’язковому щепленню проти сказу, як правило, протягом липня-вересня кожного року. Тварин, не щеплених проти сказу, вакцинують з профілактичною метою незалеж­но від пори року; для охорони тваринницьких ферм, гуртів, отар, табунів використовувати лише вакцинованих проти сказу собак, вживати заходів щодо недопущення диких хижаків у місця розташування свійських тва­рин; про кожний випадок укусу свійських тварин дикими хижаками, бро­дячими чи здичавілими собаками або котами, а також за підозри на захво­рювання тварин на сказ негайно повідомляти ветеринарного спеціаліста, який обслуговує господарство, населений пункт та негайно ізолювати та­ких тварин.

2.3. Собаки, коти та інші тварини, що покусали людей чи тва­рин, повинні бути негайно доставлені їх власниками (підприємством, установою, організацією тощо) або особами, які займаються відловом бродячих собак та котів, у найближчу установу державної ветеринарної медицини для огляду та карантинування протягом 10 днів. В окремих ви­падках, за наявності загородженого двору або приміщення, з дозволу установи державної ветеринарної медицини тварина, що покусала людей або інших тварин, може бути залишена під розписку у власника за умови, що він зобов’язується утримувати її на прив’язі або в ізольованому при­міщенні протягом 10 днів і дозволяти спеціалісту ветеринарної медицини здійснювати нагляд за цією твариною. Результати нагляду за карантинованими тваринами реєструють у спеціальному журналі і телефоном, а по­тім письмово про них повідомляють медичну установу, в яку звернулися потерпілі від покусу люди. 2.4. Продаж, купівля та вивезення собак, котів, а також диких тварин в інші міста, райони і області дозволяється лише з благополучної місцевості за наявності ветеринарної довідки з відміткою в ній про щеплення проти сказу (для собак і котів) не менше ніж за 30 днів до вивезення. Строк закінчення імунітету у щеплених тварин визначається залежно від вакцини, що застосовувалась.

3. Заходи щодо ліквідації вогнищ захворювання тварин на сказ. 3.1. Діагноз на сказ встановлюють на підставі комплексу епізоотичних, клінічних, патолого-анатомічних і лабораторних досліджень. 3.2. Для дослідження у лабораторію ветеринарної медицини фахівець направляє свіжий труп або голову від дрібних тварин, голову або свіжий консерво­ваний в 30—50 %о-ному розчині гліцерину головний мозок від великих тварин. Труп тварини повинен бути ретельно запакований у целофано­вий мішок, мозок — у банку з притертою скляною або гумовою проб­кою, залитою парафіном, або в будь-який інший водонепроникний кон­тейнер. 3.3. Розтин трупа, виймання мозку та інші роботи з патологічним матеріалом проводять у стерильних умовах за суворого дотримання таких заходів особистої профілактики: міцно фіксують го­лову тварини, руки захищають двома парами рукавичок — хірургічними і анатомічними, очі — окулярами, ніс та рот 6-шаровою марлевою пов’язкою. 3.4. Лабораторні дослідження матеріалу на сказ проводять першочергово. Про результати дослідження негайно повідомляють установу ветеринарної медицини або спеціаліста, який направив матері­ал, а також головного лікаря ветеринарної медицини району (міста). 3.5. Головний лікар ветеринарної медицини району, міста, району у місті про встановлене захворювання на сказ і вжиті заходи щодо його ліквіда­ції терміново повідомляє обласне управління державної ветеринарної медицини, а також районну (міську) санепідстанцію або санепідемвідділення місцевої лікарні. 3.6. Головний лікар ветеринарної медицини ра­йону, міста, району у місті з участю представників санепідстанції, орга­нів лісового господарства та інших відомств організовує проведення епізоотичного обстеження та розробляє план комплексних заходів щодо ліквідації сказу в неблагополучному пункті і представляє його для роз­гляду та затвердження районній (міській) державній адміністрації. Насе­лений пункт або його частина з прилеглими до нього угіддями, пасови­ще, лісовий чи польовий масив, урочище тощо, де виявлено захворювання на сказ, за поданням головного лікаря ветеринарної меди­цини району, міста, району у місті рішенням органу місцевого самовря­дування, місцевих органів державної виконавчої влади оголошують неблагополучним щодо цього захворювання і вводять карантинні обмеження. У рішенні чітко визначаються межі неблагополучної на сказ території, а також загрозлива зона з урахуванням забрудника інфекції та місцевих умов. Вогнищем сказу вважається не тільки місце виявлення джерела збудника інфекції (хворих на сказ тварин), але й навколишня територія, на яку можлива міграція диких тварин. У неблагополучному пункті тварин щеплюють проти сказу, виявляють хворих та підозрілих щодо зараження на сказ, умертвляють хворих на сказ тварин, а також пі­дозрілих на захворювання. Трупи тварин забитих, загиблих або підозрі­лих на захворювання спалюють разом зі шкурою. 3.7. У неблагополучних пунктах забороняється проведення виставок, виведення собак, вивезення за його межі собак, котів і диких тварин. У мисливських угід­дях, оголошених неблагополучними, а також у загрозливій зоні заборо­няється проведення промислового і ліцензійного відстрілу диких тварин, їх відлов і вивезення. 3.8. У разі виявлення захворювання на сказ серед диких тварин незалежно від строків полювання служба державної вете­ринарної медицини разом з органами охорони природи, мисливського і лісового господарства вживають заходів щодо зниження чисельності лисиць та єнотоподібних собак і проводять пероральну імунізацію ди­ких м’ясоїдних звірів антирабічною вакциною відповідно до настанови щодо її застосування. 3.9. Для своєчасного виявлення та ізоляції хворих і підозрілих у захворюванні на сказ тварин встановлюється постійний ве­теринарний нагляд за тваринами неблагополучної ферми, гурту, отари, табуна. Підозрілих на захворювання і покусаних тварин піддають рете­льному ветеринарному огляду не менше 2—3 разів на добу. 3.10. Тва­рин, підозрілих щодо зараження на сказ, щеплюють антирабічною вак­циною та утримують під наглядом протягом 60 днів. Хворих та підозрілих щодо захворювання на сказ тварин лікувати або піддавати щепленням проти цієї хвороби забороняється. Свійських тварин і хутро­вих звірів, підозрілих щодо зараження на сказ без клінічних ознак захво­рювання, дозволяється незалежно від строку щеплення їх проти сказу піддавати забою з використанням одержаних від них продуктів на зага­льних підставах. 3.11. Молоко від клінічно здорових тварин неблагополучної щодо сказу ферми, гурту, отари, табуна, незалежно від проведе­них щеплень проти сказу, може використовуватися в їжу людям або на корм тваринам після пастеризації за температури 80—85оС протягом 30 хв або кип’ятіння протягом 5 хв. 3.12. Сировину тваринного походжен­ня, одержану від клінічно здорових тварин неблагополучної щодо сказу групи, вивозять із господарства в тарі з компактної тканини тільки на переробні підприємства або підприємства з їх заготівлі, зберігання та переробки з відміткою у ветеринарному свідоцтві про те, що вони підля­гають дезінфекції відповідно до настанови з дезінфекції сировини тва­ринного походження. 3.13. Місця, де знаходились хворі тварини і підо­зрілі щодо захворювання на сказ, предмети догляду за ними, одяг та інші речі, забруднені слиною й виділеннями від хворих тварин, підляга­ють дезінфекції відповідно до Інструкції щодо проведення ветеринарної дезінфекції об’єктів тваринництва, затвердженої Головним управлінням ветеринарії Держагропрому СРСР від 25 серпня 1988 року. 3.14. Разом з органами охорони здоров’я проводиться широка роз’яснювальна робота серед населення (бесіди, лекції, виступи в пресі, по радіо і телебаченню) про небезпечність сказу для людей і тварин та заходи щодо профілакти­ки й боротьби з ним. 3.15. Карантинні обмеження зі сказу скасовуються рішенням місцевої державної адміністрації району (міста) за поданням головного лікаря ветеринарної медицини району (міста) через 2 міс. з дня останнього випадку захворювання тварин на сказ за умови виконан­ня всіх заходів, передбачених комплексним планом і діючою Інструкці­єю щодо профілактики та боротьби зі сказом тварин.

4. Відповідальність за порушення правил карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог. 4.1. Посадові та інші особи за порушення правил карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог щодо сказу тварин несуть відповідальність згідно з чинним за­конодавством України.

Задать вопрос врачу онлайн
<< | >>
Источник: Корнієнко Л. М., Корнієнко Л. Є., Ярчук Б. М.. Планування ветеринарних заходів. 2010 {original}

Еще по теме Інструкція про заходи щодо боротьби зі сказом тварин:

  1. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з бруцельозом тварин
  2. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин
  3. Інструкція щодо заходів з профілактики та боротьби з хламідіозом сільськогосподарських тварин
  4. Інструкція про заходи з профілактики та оздоровлення тварин від лептоспірозу
  5. Інструкція про заходи боротьби з грипом птиці
  6. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з бешихою свиней
  7. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з інфекційною анемією коней
  8. Інструкція про заходи боротьби та профілактики респіраторного мікоплазмозу птиці
  9. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з інфекційним ларинготрахеїтом птахів
  10. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з вірусним ентеритом гусей
  11. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з ензоотичним енцефаломієлітом (хворобою Тешена) свиней
  12. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації хвороби Ауєскі сільськогосподарських тварин і хутрових звірів
  13. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з інфекційним ринотрахеїтом-пустульозним вульвовагінітом (баланопоститом) великої рогатої худоби
  14. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з інфекційною бурсальною хворобою (хвороба Гамборо)
  15. Інструкція щодо профілактики та боротьби з африканською чумою свиней
  16. Інструкція щодо профілактики та ліквідації захворювання тварин на ящур
  17. Інструкція щодо профілактики та боротьби з блутангом (катаральна лихоманка овець)
  18. Інструкція щодо діагностики, профілактики та боротьби з губчастоподібною енцефалопатією великої рогатої худоби
  19. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці на пастерельоз