<<
>>

Інструкція з профілактики та ліквідації колібактеріозу птиці


ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ Голови Державного департаменту ветери-нарної медицини України № 9 від 2 лютого 2005 р.

ІНСТРУКЦІЯ

з профілактики та ліквідації колібактеріозу птиці

1. Загальні положення.

1.1. Ця Інструкція встановлює ветеринар­но-санітарні заходи у разі спалаху колібактеріозу птиці у птахогосподарствах різних форм власності; порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання птиці та людей на колібак­теріоз і є обов’язковою для виконання птахогосподарствами всіх форм власності й відомчої підпорядкованості, фізичними особами та суб’єктами підприємницької діяльності, які займаються птахівницт­вом. 1.2. Колібактеріоз птиці (колісептицемія, ешерихіоз, коліінфекція) — це інфекційна, септична хвороба домашньої, дикої та декорати­вної птиці, яка перебігає гостро або хронічно, характеризується діареєю, пригніченням, сонливістю, спрагою, утратою апетиту, пери­тонітом, сальпінгітом і викликає високий відсоток загибелі птиці, зни­женням продуктивності та імунологічної реактивності у разі щеплення проти низки вірусних інфекцій. 1.3. На колібактеріоз хворіють птахи, ссавці і людина. Патогенні серовари E.coli можуть викликати у людей харчові отруєння. 1.4. Збудники захворювання — патогенні серотипи E.coli, яких відносять до роду Escherichia, родини Enterobacteriaceae. Серотипи E.coli класифікують за антигенною структурою на підставі О-, К-, Н- та Е-антигенів. Нині виявлено 173 серотипи О-антигенів, 74 — К, 53 — Н, 17 — Е-антигенів. Здебільшого захворювання у птиці викликають серологічні групи E. coli О1, О2, О8, О11, О35, О41, О55, О78 та інші, які наділені інвазійними, адгезивними, ентеропатогенними та токсигенними властивостями. 1.5. E.coli — грамнегативна, полі­морфна паличка розміром 1—3x0,6 мкм, капсул не утворює, але зу­стрічаються штами, що утворюють капсули, некислотостійка, переважна більшість серотипів рухлива. 1.6. Збудник у зовнішньому середовищі зберігається 3—4 міс., у посліді — 7—8 міс. За температу­ри 60оС гине через 15 хв, за 80—100оС — через 1—2 хв. На збудника згубно діє освітлений розчин хлорного вапна з умістом 2 % активного хлору, 5 %-ний розчин хлораміну Б, 2 %о-ний гарячий (45—50оС) роз­чин їдкого натру, 4 %о-на гаряча (70—80оС) водна емульсія ксилонафту, 20 %о-на суспензія свіжогашеного вапна (шляхом дворазової побіл­ки з інтервалом в 1 год), пари формальдегіду тощо. 1.7. На колібакте­ріоз хворіє переважно молодняк усіх видів птиці у віці 3—14 днів і птиця на початку несучості. У бройлерів відмічають цю хворобу, починаючи з 30—37-денного віку. Колібактеріоз як самостійне захворю­вання зустрічається рідко, здебільшого в асоціації з респіраторним мікоплазмозом, інфекційним бронхітом, інфекційним ларинготрахеїтом, хворобою Ньюкасла, пулорозом-тифом, кокцидіозом, гельмінтозами, токсикозами. 1.8. Джерелом інфекції є хвора та перехворіла на ешерихіоз птиця, що виділяє збудника хвороби у зовнішнє середовище із слизом, послідом, забруднені послідом яйця. Зараження птиці відбува­ється аліментарним та аерогенним шляхами. Трансоваріальна передача збудника спостерігається дуже рідко. Розповсюджувати інфекцію мо­жуть гризуни та дикі птахи. Збудник передається через одяг працівни­ків, предмети догляду, обладнання, воду, інфіковані корми, транспорт, тару тощо.
Не виключається захворювання курчат у перший день жит­тя. Причинами захворювання є порушення строків комплектування стада, ветеринарно-санітарних норм експлуатації пташиних примі­щень, технології утримання та годівлі птиці, авітамінози, застосування живих вакцин та наявність у стаді хворої на ешерихіоз птиці, який пе­ребігає латентно. 1.9. Захворювання проходить гостро, підгостро, хро­нічно та субклінічно (латентно). Інкубаційний період, залежно від вірулентності збудника та резистентності макроорганізму, триває від кількох годин до 2—3 діб. Відмічають гостру (септичну), хронічну та кишкову форми колібактеріозу птиці. Гостра форма захворювання характеризується пригніченням, утратою апетиту, спрагою, діареєю, за­гибель птиці настає протягом декількох годин. У водоплавної птиці можливі кон’юнктивіт та нервові прояви. У молодняку курей, качок та індиків м’ясних порід зустрічається респіраторна форма колісептицемії, за якої спостерігають сльозотечу, кон’юнктивіт, утруднене дихан­ня, чхання, хрипи, кашель. За хронічної форми відмічають симптоми, подібні до гострої, але менше виражені, а також можливе розпухання суглобів, панофтальміт, набряк голови. Інколи реєструється генітальна форма колібактеріозу, для якої характерне запалення жовткового міху­ра в молодняку в перші дні життя, а в дорослої птиці спостерігається зниження чи припинення яйцекладки, запалення суглобів (артрити). Кишкова форма колібактеріозу супроводжується порушенням функцій шлунково-кишкового тракту — пронос, сильна спрага, відсутність апетиту, зневоднення організму птиці тощо. Значна кількість перехво­рілої птиці стає латентним носієм ешерихій, залишаючись тривалий час джерелом інфекції, отримані від них яйця будуть контаміновані. 1.10. За патолого-анатомічного розтину трупів птиці відзначають: за гострого перебігу хвороби — катаральні та геморагічні ентерити, крововиливи на серозних та слизових оболонках кишечнику, епікарді, ен­докарді, перикарді; печінка та селезінка — кровонаповнені, перепов­нення жовчного міхура. Більшість тушок птиці доброї вгодованості, але забарвлення м’язів змінюється, особливо грудних м’язів, окремі ділянки яких інколи набувають ціанотичного кольору, що чергуються з блідими, майже некротичними осередками («риб’яче м’ясо»); за рес­піраторної форми захворювання — геморагічний трахеїт, аеросакуліт та перикардит (від серозних до серозно-фібринозних), гіперемія та на­бряк легень, перигепатит; за кишкової форми — ентерити, гепатит, можливий з фібринозними гранулами; за хронічної форми — гепатит, дифузія жовчі з міхура в навколишні тканини, перикардити й аеросакуліти від серозного до фібринозного, а також синовіт, остеомієліт. У дорослої птиці виявляють перикардит, оваріїт, сальпінгіт, жовтковий перитоніт.

2. Діагностика. 2.1. Діагноз на колібактеріоз встановлюють на під­ставі аналізу епізоотичної ситуації регіону, клінічних ознак, патолого-анатомічних змін та результатів лабораторних досліджень. 2.2. У лабо­раторію для дослідження направляють трупи чи тушки вимушено за­битої птиці, патологічний матеріал (шматочки печінки, селезінки, ек­судат черевної порожнини) або курчат з вираженими клінічними ознаками захворювання. 2.3. Діагноз на колібактеріоз вважають уста­новленим за наявності клінічних ознак захворювання, характерних патолого-анатомічних змін та виділення за бактеріологічних досліджен­нях трупів птиці або патологічного матеріалу (крові або кісткового мозку (трубчатої кістки) чи печінки) E.coli. Патогенні властивості у виділених культур E.coli визначають біопробою на курчатах або білих мишах. 2.4. За встановлення діагнозу слід враховувати можливість змішаного перебігу цієї хвороби з низкою інших інфекцій. У такому разі відзначають характерні ознаки як для колібактеріозу, так і супут­нього захворювання.

3. Профілактика захворювання птиці на колібактеріоз. 3.1. Для профілактики захворювання птиці на колібактеріоз керівники та спеці­алісти птахогосподарств незалежно від форми власності зобов’язані виконувати заходи, передбачені Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування (далі — Ветеринарно-санітарні правила), затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 03.07.2001 № 53, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.07.2001 за № 565/5756. Необхідно організовувати захист птахогосподарства від занесення інфекції та її розповсюдження. 3.2. Інкубаційні яйця заво­зять із птахогосподарств, благополучних щодо інфекційних хвороб. Не допускається змішування в інкубаційних шафах та вивідних інкубато­рах яєць, завезених з різних птахогосподарств. Інкубаційні яйця, які отримують у птахогосподарстві, дезінфікують двічі: не пізніше 1,5 год після знесення та перед закладкою в інкубатор. Для дезінфекції вико­ристовують пари формальдегіду або інші деззасоби, що зареєстровані в Україні, згідно з настановами щодо їх застосування. 3.3. Птицю різ­них вікових груп розміщують на територіально відокремлених зонах, дотримуючись необхідних зооветеринарних, санітарних норм розривів і щільності посадки птиці. На вирощування приймають здоровий пов­ноцінний молодняк. 3.4. У птахогосподарстві потрібно витримувати термін міжциклових профілактичних перерв. Перед посадкою кожної наступної партії птиці проводиться очищення, миття та дезінфекція пташників, інкубаторіїв, обладнання, інвентарю. За утримання птиці дотримуються вимог санітарно-гігієнічного режиму. 3.5. Кожна партія кормів, що надходить у птахогосподарство, підлягає вхідному контро­лю. 3.6. Для специфічної профілактики колібактеріозу використовують інактивовані і живі вакцини, специфічну сироватку відповідно з наста­новами щодо їх застосування. 3.7. У птахогосподарстві необхідно по­стійно здійснювати заходи для знищення гризунів, ектопаразитів і не­допущення потрапляння синантропної птиці (голубів, горобців, ворон тощо) у пташники. 3.8. Трупи птиці, відходи інкубації утилізуються у спеціально обладнаному цеху під контролем спеціалістів ветеринарної медицини. Продукт, отриманий за утилізації відходів, забороняється згодовувати птиці. 3.9. Послід складують у штабелі на ізольованому майданчику для подальшого знезараження біотермічним методом. За активного біотермічного процесу штабель витримують не менше 45 діб. За температури навколишнього повітря нижче 0°С, коли біотермічні процеси сповільнюються, — термін знезараження збільшують до 90 діб. 3.10. Тару та транспорт, що використовуються для перевезення молодняку птиці, відходів інкубації, дезінфікують після кожного вико­ристання. 3.11. Дезінфекція проводиться відповідно до Інструкції з проведення ветеринарної дезінфекції об’єктів тваринництва, затвердженої 25 серпня 1988 року, дезінфекційними засобами, які зареєстро­вані в Україні, відповідно до настанов щодо їх застосування. 3.12. Працівники птахогосподарств повинні дотримуватися санітарного режиму на підприємстві та правил особистої гігієни.

4. Заходи у разі виявлення захворювання птиці на колібактері­оз. 4.1. Птахогосподарство (пташник, ферму, відділення) у якому вста­новлено захворювання на колібактеріоз, оголошують у встановленому порядку неблагополучним і вводять карантинні обмеження, за яких за­бороняється: переміщення птиці з неблагополучних пташників у ме­жах птахогосподарства (відділення, ферми); вивіз інкубаційних яєць і птиці в інші птахогосподарства; інкубація яєць з неблагополучних пташників; використання м’яса умовно здорової птиці в харчуванні населення без попередньої термічної обробки. 4.2. У неблагополучному щодо колібактеріозу птиці птахогосподарстві дозволяється: інкуба­ція яєць, отриманих з благополучних пташників, для внутрішньогос­подарських потреб; вивезення умовно здорової птиці для забою на м’ясопереробних підприємствах на окремо виділених лініях (цехах), у тому числі забитої птиці з харчовою метою для виробництва консер­вів; вивезення з умовно благополучних пташників інкубаційних яєць за умови їх дезінфекції парами формальдегіду не пізніше ніж через 1,5 год після знесення та перед вивезенням із птахогосподарства або іншими деззасобами, зареєстрованими на території України згідно з настановами щодо їх застосування; реалізація з харчовою метою яєць отриманих від птиці благополучних пташників; використовувати яйця, отримані від хворої та підозрілої щодо захворювання на колібактеріоз птиці, після знезараження проварюванням (не менше 10 хв) або напра­вляти на промислову переробку, де застосовуються високі температу­ри; ввезення інкубаційних яєць і птиці добового віку з птахівничих ферм, благополучних щодо інфекційних хвороб птиці за умови інкуба­ції яєць в окремому інкубаторії після його дезінфекції та ізольованого вирощування отриманого молодняку в продезінфікованих приміщен­нях. 4.3. У неблагополучному птахогосподарстві робиться перерва в інкубації та проводиться санація інкубаторію. 4.4. З метою прискорен­ня ліквідації колібактеріозу розпорядженням головного державного ін­спектора ветеринарної медицини району за згодою керівника (власни­ка) птахогосподарства надається дозвіл на забій усієї птиці неблагополучного пташника (відділення, ферми, птахогосподарства), не чекаючи закінчення терміну експлуатації птиці, інакше проводиться лікування та виконуються вимоги цієї інструкції. 4.5. У неблагополуч­ному щодо колібактеріозу птахогосподарстві (відділені, фермі, пташ­нику) хвору та підозрілу у захворюванні птицю забивають. Ветеринар­но-санітарна оцінка м’яса після забою проводиться згідно з Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса та м’ясних продуктів, затвердженими наказом Дер­жавного департаменту ветеринарної медицини від 7 червня 2002 року № 28, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 21 червня 2002 року за № 524/6812. Пух і перо дезінфікують у встановленому поряд­ку. 4.6. Після забою птиці проводиться механічне очищення та миття пташників, обладнання, виробничих територій, транспорту та інших об’єктів. Дезінфекція проводиться освітленим розчином хлорного вап­на з 5 % умісту активного хлору, 3 %о-ним розчином лугу, аерозольно 3 %-ним розчином формальдегіду або іншими дезінфекційними засо­бами, зареєстрованими в Україні згідно з настановами щодо їх засто­сування відповідно до діючої Інструкції з проведення ветеринарної дезінфекції об’єктів тваринництва. Проводиться ультрафіолетове опромінення пташників. 4.7. Молодняк птиці неблагополучного пташника піддається лікуванню та вирощується до відповідних кондицій. Після застосування антибактеріальних препаратів рекомендується від­новлювати нормофлору кишечнику. За досягнення забійних кондицій птиця забивається на м’ясо в забійному цеху птахогосподарства чи ви­возиться на м’ясопереробні підприємства. Забій птиці проводиться із дотриманням вимог Ветеринарно-санітарних правил, що унеможлив­люють поширення інфекції та зараження людей. 4.8. Під час проведен­ня карантинних та санаційних заходів у неблагополучних на колібак­теріоз птахогосподарствах та утилізації забитої хворої птиці (у тому числі її частин) вживаються заходи щодо попередження розповсю­дження захворювання серед диких тварин. 4.9. Карантинні обмеження з птахогосподарства (відділення, ферми, пташника) знімаються через 30 днів після останнього випадку виявлення хворої або підозрілої у за­хворюванні птиці та проведення остаточних ветеринарно-санітарних заходів. 4.10. У разі встановлення в птахогосподарстві змішаної інфек­ції здійснюються заходи, передбачені відповідними нормативно-правовими актами з профілактики та ліквідації відповідного захворю­вання з урахуванням вимог цієї Інструкції. 4.11. Керівники, працівники господарств, ферм, орендарі, які допустили порушення карантинних обмежень та інших ветеринарно-санітарних правил, визначених у цій Інструкції, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Задать вопрос врачу онлайн
<< | >>
Источник: Корнієнко Л. М., Корнієнко Л. Є., Ярчук Б. М.. Планування ветеринарних заходів. 2010 {original}

Еще по теме Інструкція з профілактики та ліквідації колібактеріозу птиці:

  1. Інструкція з профілактики та ліквідації туберкульозу птиці
  2. Інструкція з профілактики та ліквідації реовірусної інфекції птиці
  3. Інструкція з профілактики та ліквідації захворювання птиці на хворобу Ньюкасла
  4. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації аспергільозу птиці
  5. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці на орнітоз
  6. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці на віспу
  7. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці на пастерельоз
  8. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці сальмонельозами
  9. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці на інфекційний енцефаломієліт
  10. Інструкція про заходи боротьби та профілактики респіраторного мікоплазмозу птиці
  11. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації інфекційного бронхіту курей
  12. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації хвороби Марека у курей