<<
>>

Інструкція щодо профілактики та боротьби з африканською чумою свиней


Додаток 12

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України № 77 від 31.07.07 р.

ІНСТРУКЦІЯ

щодо профілактики та боротьби з африканською чумою свиней

1.

Загальні положення. 1.1. Інструкція встановлює порядок прове­дення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання сви­ней на африканську чуму (далі — АЧС), ветеринарно-санітарних захо­дів у разі прояву хвороби серед свиней у господарствах різних форм власності, у тому числі приватному секторі, та оздоровлення їх від АЧС, використання продукції свинарства, одержаної в неблагополучних господарствах щодо АЧС, та є обов’язковою для виконання госпо­дарствами незалежно від форми власності і відомчого підпорядкуван­ня, фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, діяльність яких здійснюється у сфері свинарства. Африканська чума свиней (Pestis africana suum, хвороба Монтгомері) — висококонтагіозна вірусна хвороба, яка перебігає блискавично, гостро, підгостро, безсимптомно й характеризується гарячкою, ціанозом шкіри, геморагіч­ним діатезом внутрішніх органів, дистрофічними та некротичними змінами в різних органах і високою летальністю. 1.2. Збудник АЧС ві­рус, що містить ДНК і належить до родини Asfaviridae. Віріони сфери­чної форми діаметром 175—215 нм. Вірус стійкий до широкого діапа­зону температур і pH середовища. У трупах свиней вірус зберігається до десяти тижнів, у м’ясі від хворих тварин — 155 днів, копченій шин­ці — до 5 міс., у гною — до 3 міс. 1.3. Діагноз на АЧС ставиться на ос­нові аналізу епізоотичних і клінічних даних, патолого-анатомічних змін та результатів лабораторних досліджень. 1.4. Лабораторна діагно­стика АЧС проводиться в Центрі з діагностики чуми свиней Інституту ветеринарної медицини УААН.

2. Заходи щодо попередження занесення збудника АЧС на те­риторію України. 2.1. З метою запобігання занесення вірусу африкан­ської чуми свиней на територію України забороняється: увезення до­машніх і диких тварин, продуктів їх забою і всіх видів кормів з країн, не благополучних щодо АЧС; доставка на всіх видах транспорту, з неблагополучних щодо АЧС держав тварин та всіх видів м’ясних проду­ктів (окрім консервів) для харчування людей; викидати харчові відходи та інше сміття в акваторіях українських морських портів, у повітря­ному просторі України і вздовж магістралей залізничних та шосейних доріг з міжнародних транспортних засобів усіх видів. Стічні води і ха­рчові відходи торговельних, пасажирських, транспортних суден тощо, що прибули з неблагополучних щодо АЧС країн, підлягають знезара­женню, а їхні холодильні камери та інші приміщення, у яких містяться харчові (м’ясні) продукти, підлягають опломбуванню на весь період стоянки в портах України; утримувати свиней на територіях міжнаро­дних повітряних, морських, річкових портів і прикордонних залізнич­них станцій. 2.2. Пункти державного ветеринарного контролю на дер­жавному кордоні та транспорті зобов’язані здійснювати контроль за збором і знезараженням сміття, харчових та інших відходів, виванта­жених з морських і річкових суден, літаків, з вагонів-ресторанів, ре­фрижераторів та інших засобів транспорту, що прибули з іноземних держав, незалежно від їхнього благополуччя щодо АЧС.

Ці відходи підлягають знищенню (шляхом спалювання) у спеціально відведених обладнаних місцях (поза міськими звалищами) за погодженням з голо­вним державним ветеринарним інспектором району (міста) і головним державним санітарним лікарем відповідної адміністративної території. За імпорту державні установи ветеринарної медицини повинні вимага­ти: міжнародний ветеринарний сертифікат на домашніх та диких сви­ней, у якому зазначено, що тварини надійшли з благополучної зони, про проходження ними 30-денного карантину; міжнародний ветерина­рний сертифікат на м’ясо і м’ясопродукти, у якому зазначено, що вся партія м’яса походить від тварин, забитих у благополучній країні і зоні щодо АЧС. 2.3. Вантажі, багаж, що належать пасажирам і членам екі­пажів, які прибули в Україну з держав, неблагополучних щодо АЧС, а також міжнародні поштові відправлення оглядає спеціаліст пункту державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транс­порті разом з іншими службами. Виявлені під час огляду продукти за­бою тварин у сирому, замороженому, солоному, в’яленому, вареному, сирокопченому вигляді підлягають вилученню регіональною службою державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на держав­ному кордоні і транспорті й подальшій утилізації. 2.4. У разі виник­нення АЧС на території суміжної країни і безпосередньої загрози зане­сення збудника хвороби в Україну, а також виникнення епізоотичних осередків хвороби на території України відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії розглядають та затверджують план заходів щодо профілактики, недопущення поширення та ліквіда­ції захворювання. 2.5. За виникнення АЧС у суміжних з Україною державах державна служба ветеринарної медицини зобов’язана за до­помогою засобів масової інформації організувати широке ознайомлен­ня населення прикордонних районів, а також письмово керівників сільськогосподарських підприємств, організацій у сферах торгівлі, громадського харчування, туризму й транспорту про небезпеку, яка виникла, і заходи запобігання занесення збудника хвороби на терито­рію України.

3. Заходи у разі підозри у захворюванні свиней на африканську чуму. 3.1. У разі підозри у захворюванні свиней на африканську чуму незалежно від типу ведення господарства та форми власності спеціалі­сти ветеринарної медицини, що обслуговують господарство, зо­бов’язані негайно повідомити про виниклу підозру головного держав­ного інспектора ветеринарної медицини району (міста) і до прибуття представників у господарство (населений пункт) разом із власником тварин виконати такі заходи: ізолювати хворих і підозрілих у захворю­ванні свиней у тому самому приміщенні, у якому вони перебували; припинити забій і реалізацію тварин усіх видів (включаючи птицю) і продуктів їхнього забою (м’яса, сала, шкури, шерсті, пір’я тощо); за­боронити виїзд з населеного пункту, господарства (ферми), де виявле­не захворювання, і в’їзд на їхню територію транспорту будь-якого ви­ду, вихід обслуговуючого персоналу з ферми (з господарства) без відповідної санітарної обробки, а також вивіз за територію господарст­ва (ферми) продуктів і сировини тваринного походження, кормів і ін­ших вантажів. 3.2. Головний державний інспектор ветеринарної меди­цини району (міста) після одержання повідомлення про підозру на захворювання АЧС зобов’язаний: негайно повідомити про підозру у захворюванні свиней на африканську чуму і вжиті заходи голову ра­йонної державної адміністрації, керівників обласної державної адміні­страції, головних державних інспекторів ветеринарної медицини обла­сті та спеціалістів ветеринарної служби сусідніх районів, головного державного санітарного лікаря відповідної адміністративної території для прийняття відповідних заходів; терміново виїхати на місце і з’ясувати епізоотичну ситуацію, джерело і шляхи можливого занесення збудника хвороби, визначити межі підозрюваного епізоотичного осередку і вжити заходи щодо недопущення поширення збудника хво­роби за його межі; розробити і внести на розгляд місцевої державної надзвичайної протиепізоотичної комісії план заходів щодо недопу­щення поширення збудника хвороби за межі епізоотичного осередку.

3.3. Головний державний інспектор ветеринарної медицини області у разі одержання повідомлення про підозру на АЧС зобов’язаний відразу ж доповісти про це Державному департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України і негайно відрядити в неблагополучний пункт спеціалістів ветеринарної медицини, у тому числі співробітників державних лабораторій ветеринарної медицини, для уточнення діагнозу, ретельного епізоотичного обстеження, клінічного спостереження за тваринами, відбору патологічного матеріалу для ла­бораторних досліджень, організації проведення комплексу заходів що­до попередження поширення і ліквідації захворювання. В осередок хвороби також відряджаються спеціалісти ветеринарної медицини Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграр­ної політики України і фахівці науково-дослідних інститутів. 3.4. Для лабораторних досліджень відбирають зразки крові, селезінки, легенів, лімфатичних вузлів (підщелепних, мезентеріальних) і кісткового мозку від 2—3 вимушено забитих, хворих або загиблих свиней (не пізніше ніж через 10 год). Відібраний патологічний матеріал поміщають у сте­рильні флакони, герметично закривають гумовими корками, обгорта­ють марлею, зволоженою розчинами дезінфектантів, поміщають у по­ліетиленовий пакет, вкладають у термос з льодом, опечатують і відправляють з посланцем із дотриманням установлених правил пере­силки патологічного матеріалу в спеціалізовану лабораторію для вста­новлення діагнозу на АЧС. Право встановлення заключного діагнозу на АЧС на території України надається виключно спеціальній комісії, що призначається Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України.

4. Заходи щодо ліквідації АЧС. 4.1. Місцева державна надзвичай­на протиепізоотична комісія виносить рішення про оголошення госпо­дарства (ферми), населеного пункту, району або декількох груп райо­нів (залежно від епізоотичної обстановки) неблагополучними щодо АЧС і встановлення в них карантину, визначає межі епізоотичного осередку, першої та другої загрозливих зон і організації в них загаль­них проти епізоотичних заходів та створення таких підрозділів: охо­ронно-карантинний — із завданням забезпечення локалізації вогнища інфекції, виконання карантинних заходів до недопущення розповсю­дження захворювання; епізоотологічний — для проведення обстежен­ня епізоотичних вогнищ та інфікованих об’єктів, аналізу епізоотичної ситуації, розробки і контролю здійснення заходів щодо ліквідації хво­роби; діагностичний — відбір патологічного матеріалу та доставку йо­го в спеціальні установи ветеринарної медицини визначених Держав­ним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України; матеріально-технічного забезпечення — із завдан­ням забезпечення проведення заходів дезінфекційними технікою та за­собами, для ліквідації вогнища інфекції. 4.2. Неблагополучним пунк­том щодо АЧС вважають свинарські господарства, скотобази, сви­нарські табори, підсобні господарства, населені пункти, окремі двори, де утримують свиней хворих на африканську чуму. 4.3. Інфікованим об’єктом вважають різні підприємства з переробки і зберігання проду­ктів та сировини тваринного походження (м’ясокомбінати, забійні пункти, склади, магазини, ринки, консервні і шкіропереробні підприємства, холодильники, заводи з виробництва м’ясо-кісткового борош­на), а також харчоблоки їдалень, біофабрик, транспорт, який перевозив свиней, харчові та тваринницькі відходи на територію, де розташовані хворі тварини. 4.4. Місцева державна надзвичайна протиепізоотична комісія визначає межі епізоотичного осередку АЧС з визначенням двох територіальних зон. Епізоотичний осередок — місце прояву за­хворювання (господарство, ферма, населений пункт, окремі двори) із загрозою розповсюдження хвороби. 4.4.1. Заходи в епізоотичному осе­редку. У господарствах, населених пунктах, районах, областях, де вве­дено карантин, забороняють: увезення на їх територію та вивезення за її межі тварин усіх видів, у тому числі птиці, а також продуктів і сиро­вини тваринного походження; вивезення з їх території продуктів рос­линництва, кормів, інших вантажів та вхід на неблагополучну свинар­ську ферму (у господарство) сторонніх осіб, в’їзд транспорту, перегрупування свинопоголів’я господарств тощо; торгівлю тваринами і продуктами тваринного походження на ринках та інших місцях (у го­сподарствах, населених пунктах), проведення сільськогосподарських ярмарків, виставок (аукціонів) та суспільних заходів, пов’язаних з на­громадженням людей і тварин; лікування цього захворювання. 4.4.1.1. Порядок переміщення людей та приміського пасажирського транспор­ту через карантинну територію встановлює місцева державна надзви­чайна протиепізоотична комісія по боротьбі з АЧС. 4.4.1.2. Місцева державна надзвичайна протиепізоотична комісія вирішує усі питання, пов’язані з ліквідацією хвороби і з цією метою: приймає план дій шодо боротьби із захворюванням та затверджує систему інформації, яка по­винна забезпечувати оперативний зв’язок і координацію всіх заплано­ваних дій; організовує через місцеві органи влади перепис та облік усього свинопоголів’я в загрозливих зонах; виділяє необхідну техніку, дезінфекційні машини, засоби, автотранспорт, бульдозери, скрепери й інші технічні засоби для проведення земляних та інших робіт; визначає м’ясопереробні підприємства для забою і переробки свиней із загроз­ливих зон, а також джерела фінансування закупки тварин у населення; створює спеціальні загони (групи), які працюють під її керівництвом та виконують такі функції: проводять регулювання чисельності собак, котів, свійських птахів та диких тварин (мишоподібні гризуни, перелі­тні птахи тощо) на території, де введений карантин, з урахуванням ви­мог статті 32 Закону України «Про тваринний світ» (2894-14) та статті 16 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (3447-15); усіх свиней, які перебувають в епізоотичному вогнищі, знищують безкровним методом. Трупи вбитих і загиблих свиней, гри­зунів, птахів та інших тварин, а також дерев’яний матеріал, гній, зали­шки кормів, тару та інвентар спалюють. Будь-яку рослинність (траву, кущі тощо), що довкола приміщень ферми, скошують і теж спалюють; за відсутності можливості спалити трупи тварин та все вищезгадане закопують на території епізоотичного вогнища на глибину не менше двох метрів. Шар землі приміщення 10—15 см знімають та разом з гноєм теж закопують у спеціально вириту канаву на глибину не менше 1.5 метра від рівня Грунту. Гній пересипають сухим хлорним вапном, яке містить 25 % активного хлору з розрахунку 0,5 кг/м , зволожують водою, а потім переміщають у траншею. Протягом року на місці захоронення забороняється проведення земельних робіт; дезінфекційні бар’єри повинні бути наливними, які заповнюють одним із дезрозчинів; перед дезінфекцією проводять механічне очищення, обов’язково миють поверхні стін, підлоги, приміщень, дверей, обладнання гарячою водою з мийним засобом (2—3 %о-ним розчином сульфонату чи каль­цинованої соди або їдкого натру та ін.); проводять триразову дезінфек­цію приміщень, загонів та інших місць, де трималися свині, і прилеглої території у такому порядку: перша — одразу після знищення тварин, друга — після зняття дерев’яної підлоги, перегородок, годівниць та проведення ретельної механічної чистки, третя — перед зняттям кара­нтину. Одночасно з дезінфекцією проводять дезінсекцію та дератиза­цію; для обробки приміщень, обладнання, загонів, території вогнища, забійних пунктів та інших місць, де перебували тварини, тощо, вико­ристовують такі дезінфекційні розчини: розчин формаліну з умістом 1.5 % формальдегіду; 1,5 %-ним розчином параформу, виготовленим на 0,5 %-ному розчині їдкого натру; 3 %-ним розчином парасоду або фоспару; 5 %-ним розчином хлораміну, розчини хлорного вапна з умі­стом 4 % активного хлору, гіпохлориту натрію (кальцію) з умістом 3 % активного вапна чи формаліну з умістом 0,5 % формальдегіду, хлорантоїн у вигляді 2 %-ного водного розчину, експозиція 3 год, біоклін 1.5%-ний розчин, експозиція 1 год, зоостерил з умістом 0,5 % надоцтової кислоти, експозиція 2 год. Розчини цих засобів наносять на дез­інфекційну поверхню з розрахунку 1,5 л на 1 м2. Час знезараження 24 год; дезінфекційний розчин у зимових умовах готується таким чином: у гарячій воді (60—70°С) розчиняють кухонну сіль у концентрації 15— 20 %, додають дезінфекційний засіб та наносять у гарячому стані. Для дезінфекції використовують розчини препаратів, зазначених у даній Інструкції; після остаточної дезінфекції проводиться оцінка якості зне­зараження об’єктів; транспортні засоби та іншу техніку (бульдозери, екскаватори та ін.) ретельно миють та дезінфікують на спеціально від­веденому майдані. Використовують 1,5 %-ний розчин формальдегіду, 3 %-ний розчин фоспару або парасоду, 1,5 % розчин параформу, виго­товлений на 0,5 %-ному розчині їдкого натру, розчин гексаніту з уміс­том 5 % активного хлору, 5 %-ний розчин хлораміну; на об’єкті облад­нують душові кабіни для проведення щоденної санітарної обробки працюючих у ньому осіб. Стоки води після миття знезаражуються. Увесь одяг та взуття знезаражують у параформаліновій камері протягом 1 год. Після завершення робіт у вогнищі весь спецодяг та взуття спалюють. Лабораторний посуд (колби, пробірки, піпетки та ін.), контамінований вірусом АЧС, термоси та інші ємності, у яких доставля­ється їжа для людей, обробляють 5 % розчином хлораміну або іншими дезінфекційними засобами. 4.5. Заходи в першій зоні високого ступеня ризику занесення інфекції. В зоні — територія, яка безпосередньо ме­жує з епізоотичним вогнищем на відстань 10—20 км. 4.5.1. У першій зоні заборонено: торгівлю м’ясом та іншими продуктами тваринництва на ринках; проведення виставок, ярмарків, базарів та інших заходів, пов’язаних з пересуванням і накопиченням тварин (окрім транспорту­вання свиней на відведені забійні пункти й м’ясокомбінати). Для конт­ролю за дотриманням карантинних заходів організувати спеціальні ве­теринарно-карантинні загони та контрольні пости ветеринарної міліції на всіх дорогах, що ведуть у територіальний простір країни до кордону з неблагополучною щодо АЧС державою. Обов’язково проводити: за­бій свиней, які утримуються в господарствах усіх форм власності на переробному підприємстві, визначеному Державним департаментом ветеринарної медицини виключно для виготовлення варених виробів; організацію заходів щодо знищення диких свиней, хижих тварин, пе­релітної птиці, гризунів з урахуванням вимог статті 32 Закону України «Про тваринний світ» (2894-14). 4.5.2. Заходи у другій загрозливій зо­ні — територія, що оточує межі першої зони глибиною до 150 км від епізоотичного вогнища. У другій зоні — проводять облік та імунізацію всього поголів’я свиней, у господарствах всіх форм власності проти класичної чуми свиней з наступним посиленим спостереженням за ни­ми; забороняють торгівлю свининою й іншими продуктами свинарства на ринках; організовують заходи щодо знищення гризунів на фермах та подвір’ях громадян, знищення безпритульних собак; переміщення всіх сільськогосподарських тварин, розміщених в обох зонах, прово­диться з дозволу працівників Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України.

5. Заходи щодо недопущення поширення АЧС. 5.1. Заходи щодо недопущення поширення АЧС з неблагополучних пунктів та інфекцій­ного об’єкта проводять, керуючись положеннями пункту 4 цієї Інстру­кції. 5.2. Негайно беруть на облік усіх свиней у господарствах всіх ка­тегорій, попереджують письмово керівників господарств і власників тварин про заборону продажу, переміщення, випускання з приміщень і самовільного забою свиней. 5.3. У найкоротший термін купують у на­селення всіх свиней і разом з тваринами господарств, підприємств і організацій цієї зони для забою направляють до найближчого м’ясокомбінату або забійних пунктів, розташованих у першій зоні, які затверджені місцевою державною надзвичайною протиепізоотичною комісією. Для перевезення тварин обладнують кузови машин і приче­пів. Автотранспорт з тваринами супроводжується фахівцями ветери­нарної медицини та працівниками ветеринарної міліції. Зупинка транспортних засобів з тваринами в населених пунктах забороняється.

5.4. Транспорт після перевезення свиней піддають механічному очи­щенню та дезінфекції на спеціально відведених майданчиках. Роблять запис у журналі та відмітку в санітарній книжці водія про проведену санітарну обробку транспорту. 5.5. Забій свиней у першій загрозливій зоні проводять з дотриманням ветеринарно-санітарних правил, унемо­жливлюючи розповсюдження вірусу. 5.6. Шкури забитих свиней зне­заражують у насиченому (26 %) розчині кухонної солі з 1 % соляної кислоти (з розрахунку на HCl) за температури дезрозчину +20—22°С. Водний коефіцієнт 1:4 (на одну вагову частину парних шкур 4 частини дезрозчину). Шкури витримують у дезрозчині 48 год, після чого їх нейтралізують відповідно до вимог. Подальше їх використання визна­чається комісією згідно з чинним законодавством. 5.7. М’ясо та інші продукти, отримані від забою свиней, переробляють на варені вироби, реалізація яких дозволяється після узгодження з головним державним санітарним лікарем відповідної адміністративної території. 5.8. Суб­продукти та кістки піддають проварюванню протягом 2,5 год під конт­ролем фахівця ветеринарної медицини і визначають подальше їх вико­ристання тільки в першій зоні. 5.9. Затримані під час огляду на постах тварини підлягають забою. 5.10. У разі потреби організовують відстріл та знищення диких свиней і бродячих тварин. Питання відстрілу диких кабанів вирішує місцева державна надзвичайна протиепізоотична ко­місія. 5.11. Беруть на облік усе свинопоголів’я. Забороняють випас свиней. 5.12. Забороняють торгівлю на ринках свиньми та продуктами їх забою. 5.13. Забороняють відділенням зв’язку приймати посилки від громадян з продуктами та сировиною тваринного походження. В обох зонах проводиться обов’язкове щеплення всього свинопоголів’я проти класичної чуми.

6. Зняття карантину та обмежень. 6.1. Карантин з неблагополуч­ного щодо АЧС господарства, пункту, району (області, краю) знімають через 40 днів після знищення усіх свиней в епізоотичному осередку, забою свиней у першій загрозливій зоні, проведення необхідних захо­дів і представлення висновків комісії. 6.2. На термін 6 міс після зняття карантину встановлюють обмеження: забороняється будь-яким транс­портом вивезення свиней та сировини, продуктів від їх забою за межі неблагополучних районів; забороняються продаж свиней на ринках та закупівля господарствами у населення; протягом терміну дії карантину на дорогах при виїзді за межі неблагополучних районів, областей по­винні функціонувати контрольні пости ветеринарної міліції; відділен­ням зв’язку неблагополучних щодо АЧС районів забороняється при­йом посилок з продуктами та сировиною тваринного походження. 6.3.

У приміщеннях, де реєстрували захворювання, розміщення свиней, тварин інших видів та птиці дозволяється через 1 рік після зняття ка­рантину з обов’язковим проведенням біопроби на свинях. 6.4. Розве­дення свиней у господарствах першої зони, де не реєстрували випадків захворювання АЧС, дозволяється через 6 міс. з дотриманням необхід­них вимог. 6.5. За порушення правил карантину та інших ветеринарно-санітарних правил боротьби з АЧС винних притягують до відповіда­льності в порядку, передбаченому чинним законодавством. 6.6. Конт­роль за здійсненням заходів попередження та ліквідації хвороб свиней на африканську чуму покладається на органи державного ветеринар­ного контролю. 6.7. Установлені пунктом 6.2. обмеження щодо неблагополучних адміністративних територій повністю стосуються сусідніх адміністративних територій другої загрозливої зони.

7. Правила безпеки для обслуговуючого персоналу в неблагополучних господарствах, м’ясокомбінатах, м’ясопереробних під­приємствах. 7.1. У разі проведення карантинних заходів у неблагополучних щодо АЧС господарствах (відділеннях, фермах, дворах), інших робіт, пов’язаних з контактом із заразним матеріалом, необхідно до­тримуватися виконання правил техніки безпеки. Обслуговуючий пер­сонал забезпечується мийними та дезінфекційними засобами, спеціа­льним одягом, індивідуальними засобами захисту (респіратори, окуляри, рукавички, спецодяг, спецвзуття), які мають попереджувати інфікування, додатково проводиться роз’яснювальна робота щодо до­тримання правил особистої гігієни. 7.2. Спецодяг та спецвзуття після кожної зміни знезаражують у параформаліновій камері, разовий одяг спалюють. 7.3. Особи, що працюють з дезінфекційними засобами, по­винні чітко дотримуватися правил особистої гігієни. Під час викорис­тання препаратів, що подразнюють слизові оболонки очей та органів дихання, працювати дозволяється тільки в протигазах або респіраторах та захисних окулярах, а за контакту з концентрованими розчинами слід користуватися гумовими рукавичками. 7.4. В аптечках першої допомо­ги повинні бути нейтралізуючі розчини дезінфекційних речовин, що використовуються в кожному окремому випадку. 7.5. Курити та вжи­вати їжу під час роботи з дезінфекційними речовинами забороняється. Після проведення дезінфекції обличчя та руки потрібно вимити теп­лою водою з милом.

Задать вопрос врачу онлайн
<< | >>
Источник: Корнієнко Л. М., Корнієнко Л. Є., Ярчук Б. М.. Планування ветеринарних заходів. 2010 {original}

Еще по теме Інструкція щодо профілактики та боротьби з африканською чумою свиней:

  1. Інструкція щодо заходів з профілактики та боротьби з хламідіозом сільськогосподарських тварин
  2. Інструкція щодо профілактики та боротьби з блутангом (катаральна лихоманка овець)
  3. Інструкція щодо діагностики, профілактики та боротьби з губчастоподібною енцефалопатією великої рогатої худоби
  4. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з бешихою свиней
  5. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з ензоотичним енцефаломієлітом (хворобою Тешена) свиней
  6. Інструкція про заходи щодо боротьби зі сказом тварин
  7. Інструкція з профілактики та боротьби з туберкульозом тваринДодаток 1
  8. Інструкція з профілактики та боротьби з емфізематозним карбункулом
  9. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з бруцельозом тварин
  10. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин
  11. Інструкція про заходи боротьби та профілактики респіраторного мікоплазмозу птиці
  12. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з інфекційною анемією коней