<<
>>

ПЛАН ЗАХОДІВ З ПРОФІЛАКТИКИ НЕЗАРАЗНИХ ХВОРОБ

Захворюваність і падіж сільськогосподарських тварин від незараз­них хвороб завдають значних економічних збитків тваринницьким го­сподарствам. Матеріали ветеринарної статистики свідчать про те, що найчастіше реєструються захворювання органів травлення, дихання та відтворення.

Як відомо, втрати у тваринництві від незаразних хвороб у декілька разів перевищують втрати від заразних. У зв’язку з цим попередження захворювань незаразної етіології і втрат від них ветеринарні спеціалісти зобов’язані проводити планово.

Планування заходів з профілактики незаразних хвороб тварин введене Державним комітетом ветеринарної медицини України за спеціальною формою (яка наведена нижче) згідно із методичними вказівками.

План з профілактики незаразних хвороб — це система заходів, спрямованих на попередження або усунення причин захворювання і загибелі тварин.

Планування ветеринарних заходів проти незаразних хвороб пови­нно ґрунтуватися на біологічному законі відповідності факторів зов­нішнього середовища особливостям обміну речовин і рівню продуктивності тварин. Рівень перетравного протеїну повинен складати не менше 100—110 г в 1 к. од. за цукрово-протеїнового співвідношення 0,8 : 1,2.

В основу боротьби із незаразними хворобами тварин повинні бути покладені заходи щодо забезпечення повноцінної годівлі і оптимальних зоогігієнічних умов утримання поголів’я в господарствах.

Починаючи розробку плану профілактики незаразних хвороб тва­рин, ветеринарним спеціалістам необхідно:

— вивчити стан тваринництва (кормову базу, умови утриман­ня тварин і догляд за ними; плинність кадрів, що доглядають за твари­нами);

— провести аналіз захворюваності і загибелі тварин від незаразних хвороб на підставі первинної ветеринарної документації;

— з’ясувати причини захворюваності тварин за результатами ана­лізу раціонів годівлі, експертиз лабораторних досліджень сироватки крові, кормів, води, ґрунту;

— проаналізувати повноцінність годівлі і утримання корів у сухо­стійний період, гігієну випоювання та утримання новонароджених телят;

— з’ясувати наявність рекомендованих засобів для профілактики незаразних хвороб і можливості їх придбання;

План профілактики незаразних хвороб складається за спеціаль­ною схемою (яка наведена нижче), з урахуванням методичних вказівок і включає дві частини: текстову та власне план.

У текстовій частині плану необхідно вказати: назву господарства, його розташування та спеціалізацію; види тварин і їх технологічні гру­пи; потребу та забезпечення тварин кормами; дотримання технології утримання тварин, особливо вагітних; проведення своєчасного ремон­ту приміщень; спосіб утримання тварин (маточного поголів’я і молод­няку); забезпечення охорони тварин від стресових впливів; наявність та будівництво родильних відділень і профілакторіїв, літніх таборів, ветеринарно-санітарних об’єктів (якщо це передбачено промфінпланом); забезпечення тваринництва постійними кадрами; дотримання розпорядку робочого дня на фермі.


Власне план ветеринарних заходів складається за спеціальною схе­мою, де передбачені такі графи: назва заходів, обсяг робіт на рік, у т.

ч. по кварталах та і'х виконання. Розробляючи власне план, необхідно керуватися наступними рекомендаціями.

Одним із основних методів групової профілактики незаразних хво­роб є диспансеризація маточного поголів’я і молодняку. Диспансери­зація являє собою клінічне дослідження тварин, вивчення умов їх утримання, годівлі, лабораторне дослідження крові, сечі, молока (від 10—15 % клінічно здорових корів і нетелей).

Сироватку крові досліджують на вміст каротину, кальцію, неорга­нічного фосфору, кетонових тіл, цукру і на кислотну ємність; сечу — на наявність кетонових тіл, уробіліну, білка, визначають її питому вагу і концентрацію водневих іонів (рН); молоко перевіряють на кислот­ність, вміст кетонових тіл. Одночасно його досліджують на субклінічну форму маститу.

Якщо за лабораторних досліджень встановлено відхилення фізіоло­гічних показників від норми, тоді тваринам вводять у раціон кормові добавки, вітаміни, макро- і мікроелементи, необхідні для нормальної життєдіяльності.

В основу профілактики незаразних хвороб і забезпечення високої продуктивності тварин покладена біологічно повноцінна та нормована годівля доброякісними кормами. Тому ветеринарні працівники пови­нні постійно контролювати якість кормів і підготовку їх до згодову­вання.

За проведення аналізу утримання тварин різних вікових груп по­трібно звертати увагу на дотримання параметрів мікроклімату у при­міщеннях.

Успіх профілактики значною мірою визначається наявністю по­стійних кадрів, що працюють із тваринами, їх професійною майстерні­стю. Особливу увагу необхідно звертати на отримання здорового при­плоду. Основними причинами народження нежиттєздатного приплоду, підвищення його сприйнятливості до різних хвороб є порушення пра­вил відтворення поголів’я, неповноцінна та одноманітна годівля вагіт­них самок, неправильна підготовка їх до родів.

Проведення заходів щодо профілактики травматизму, отруєнь ток­сичними грибами чи їх токсинами, отрутохімікатами, пестицидами є обов’язковим і також передбачається планом.

У профілактиці незаразних хвороб дуже важливе значення має проведення ветеринарно-просвітньої роботи серед працівників тва­ринництва і населення, яке є власниками тварин.

Для проведення запланованих заходів потрібно мати необхідну кі­лькість медикаментів, вітамінів, мікроелементів та інших засобів. Тому після складання плану визначають потребу у препаратах на рік та ква­ртали, визначають вартість препаратів і включають її в план фінансу­вання ветеринарних заходів на наступний рік.

Головні лікарі ветеринарної медицини господарств різних форм власності розробляють план профілактики незаразних хвороб тва­рин у межах господарства, завідувачі лікарень, дільниць ветеринар­ної медицини — для зони обслуговування. Начальники районних державних лікарень ветеринарної медицини на підставі планів, які подаються господарствами, лікарнями і дільницями, розробляють план по району.

Підготовлений план обговорюють з керівником господарства або на засіданні правління господарства, а плани, розроблені установами ветеринарної медицини, — у районному управлінні державної ветери­нарної медицини.

План профілактики незаразних хвороб після погодження з керівни­ком державної установи ветеринарної медицини затверджується керів­ником господарства, а план по району затверджується начальником районного управління державної ветеринарної медицини. Після за­твердження план є обов’язковим для виконання всіма спеціалістами і працівниками тваринництва.

Завідувач відділу з незаразних хвороб та неплідності маточного по­голів’я несе відповідальність за виконання цього плану в районі, він надає практичну допомогу спеціалістам господарств різних форм власності, дільниць і дільничних лікарень, контролює їх роботу. Підсумки виконання плану по господарству слід проводити щоквартально, а по району — за півріччя.

Завдання2. Розробити план заходів щодо профілактики незараз­них хвороб тварин за наведеною схемою згідно із завданням.

Задать вопрос врачу онлайн
<< | >>
Источник: Корнієнко Л. М., Корнієнко Л. Є., Ярчук Б. М.. Планування ветеринарних заходів. 2010 {original}

Еще по теме ПЛАН ЗАХОДІВ З ПРОФІЛАКТИКИ НЕЗАРАЗНИХ ХВОРОБ:

  1. ПЛАН ЗАХОДІВ З ЛІКВІДАЦІЇ ЗАРАЗНИХ ХВОРОБ ТВАРИН
  2. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з інфекційною бурсальною хворобою (хвороба Гамборо)
  3. ПЛАН ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИХ ЗАХОДІВ
  4. ПЛАН ВЕТЕРИНАРНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ТА ПРОТИЕПІЗООТИЧНИХ ЗАХОДІВ
  5. Інструкція щодо заходів з профілактики та боротьби з хламідіозом сільськогосподарських тварин
  6. СПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ВІРУСНИХ ХВОРОБ ТВАРИН
  7. Інструкція з профілактики та ліквідації захворювання птиці на хворобу Ньюкасла
  8. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації хвороби Марека у курей
  9. Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації хвороби Ауєскі сільськогосподарських тварин і хутрових звірів
  10. Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з ензоотичним енцефаломієлітом (хворобою Тешена) свиней
  11. ОСНОВНІ ВИДИ ПЛАНІВ ВЕТЕРИНАРНИХ ЗАХОДІВ